Реконструкція пам’яті. Фото 1960-1980 років

Усе видиме і невидиме на зображенні відображає радянський період життя міста. На Червоній площі (історична назва Торгова площа) ліворуч розташована головна будівля — Районний комітет Комуністичної партії України. Праворуч — Районний вузол зв’язку, стіну якого «освячує» панно з вождем усіх трудящих. Навколо Ілліча зображені прапори братніх республік Радянського Союзу. Між будинками — п’ятнадцять щогл із червоними прапорцями, що символізують ті ж республіки. Нижче розміщені стенди з показниками відвантажень продукції підприємств району в «закрома родіни».

За вікнами райкому, з протилежного боку вулиці, безупинно пильнують очі Маркса, Енгельса та Леніна. Їхні погляди зафіксовані на стандартному трифігурному барельєфі, встановленому на червонуватій, оздобленій «під шубу» мурованій стелі. Поряд зі стелою — серп, у якому обертається глобус Землі. На вістрі серпа над Землею піднята ракета як символ досягнень соціалізму. Всередині був не Гагарін, а радіодинамік, що віщав про мудру керівну роль партії.

Щоправда, віщав він недовго: з часом Земля перестала крутитися, «океани» розірвалися, а «материки» обвисли, оголивши арматурні дуги глобуса. Проте вихід знайшли: глобус прибрали, а в серп вварили величезний молот (листового металу на машзаводі не бракувало). Так постала класична радянська емблема — символ союзу робітників і селян.

На фото — будівля, зведена у 1963 році, у якій спочатку розмістилися ресторан, кафе, гастроном та універмаг. У 1972 році гастроном перемістили на місце універмагу, а останній переїхав у нову двоповерхівку (зараз магазин «Всесвіт»). Наявність дерев ліворуч вказує на те, що будівництво Торгового центру ще не розпочато, отже, знімок зроблений до 1979 року. Перенесення гастроному у нову будівлю відбулося у 1981. Після цього на місці магазину відкрили кулінарію.

Кафе на другому поверсі зазвичай працювало під замовлення — фактично це був другий зал ресторану. В часи Перебудови на першому поверсі ліворуч відкрився бар. Інтер’єр цього закладу був простеньким: оздоблення з обпаленої дерев’яної вагонки, покритої лаком. За барною стійкою було розташовано ряд антресолей. У великих дзеркалах їхніх дверцят, розташованих під кутом, відбивалися барна стійка і периметр столиків разом із відвідувачами.

Родзинкою бару була облаштована посередині зали світломузична підлога, різнокольорові квадрати якої перемикалися в такт музиці. Такому танцполу позаздрила б і сцена Сан-Ремо! До того ж у барі почали готувати перші коктейлі. Після радянського вино-горілчаного «всесвіту» все це було настільки незвично, що в закладі щовечора був аншлаг. Далі на фото видно готель «Радомишль» (збудований у 1961 р.) — він на своєму звичному місці, але ще без магазину. Праворуч розташована районна Дошка пошани.

Спокій на вулиці, тоновані теплим кольором стіни будинків та довгі тіні на бруківці позначають день, що згасає. На сьогодні з цього пейзажу залишилась лише одна будівля — та, що праворуч. Кілька десятиліть у ній була розташована школа бухгалтерів, а перший поверх з боку головного фасаду займали магазини.

Там, де зараз «Автолідер», колись була книгарня. Я часто заходив до неї в очікуванні знайти щось цікаве для себе, любив розглядати книжки на її полицях, вдихаючи аромат свіжого друку. Купував переважно довідники та мапи — радянська література викликала лише нудьгу. Час від часу «викидали» й цікаві художні твори, проте придбати їх можна було не завжди: лише за довідку про здачу певної кількості макулатури або «по блату».

Серед багатьох крамниць, що пройшли крізь час, стіни цього будинку пам’ятають ще магазин «Торгсін» (торгівля з іноземцями). У магазині приймали натільні хрестики, обручки, сережки та інші реліквії. Оцінювали їх «на око»: за золоту каблучку могли дати лише кілограм крупи або буханець хліба. Геннадій Цвік у книзі «Історія Радомишля» зазначає, що у 1932–1933 роках такі пункти скуповування діяли по всій країні. Комуністичний режим створив умови для викачування із селян родинних коштовностей в обмін на виживання.

На світлині ліворуч — житловий будинок, який розібрали в середині 1970-х років. На його місці звели триповерхівку з аптекою. У старому ж будинку на першому поверсі розташовувалося кілька крамниць. Пам’ятаю лише «Спорттовари»: у кутку там стояли стоси лиж різних розмірів і кольорів. Одні із них стали моїми, а ще якоїсь зими мама купила мені й ковзани. Напевно, тому і запам’яталась ця крамниця.

Сьогодні з усмішкою і легким сумом усвідомлюю: я з тих людей, хто ще пам’ятає справжню бруківку в центрі Радомишля.

Ця двоповерхова будівля була зведена у 1972-му спеціально під Універмаг. У 81-му магазин переїхав до новозбудованого «Торгового центру», а на його місці відкрився «Дитячий світ», що працював до 90-х. Нині тут знаходяться магазин «ВсеСвіт».

Будівля була зведена у 1962 році і використовувалася за призначенням протягом майже двох десятиліть.

Однак через серйозні прорахунки під час будівництва у стіні з’явилася тріщина. Її неодноразово намагалися залатати, але вона щороку збільшувалася, буквально розколюючи будівлю навпіл.

Згодом було знайдено технічне рішення: стіни кінотеатру на двох рівнях стягнули по периметру міцними швелерами. Цей метод нагадував залізні обручі на дерев’яній діжці. Завдяки такому «армуванню» споруду вдалося врятувати від неминучого руйнування, і вона дожила до наших днів.

Сьогодні призначення будівлі змінилося: після капітального ремонту тут розмістилися Публічна бібліотека-медіатека та Центр дозвілля для молоді.

Колишня повітова земська управа. Зведена у 1911 (можливо, 1906) році. У ранній радянський період — осередок партійних органів, а з 1929 року — лікарня. На жаль, сьогоднішній вигляд будівлі поступається первісному; історичний фасад потребує фахової реконструкції.

Демонстрації трудящих у радянські часи були обов’язковим ідеологічним заходом. Вони традиційно проходили 1 та 9 травня, а також 7 листопада. Судячи зі стану природи на світлині, перед нами саме 1 травня 1980 року — День солідарності трудящих. Дерева щойно почали зеленіти, а олімпійські кільця на спортивній формі дівчат нагадують про наближення Олімпіади-80, окремі етапи якої приймав і Київ.

На фото зафіксовано момент демонстрації на розі вулиць Великої Житомирської та Присутственої. За глядачами, що вишикувалися вздовж дороги, видно архітектурне обличчя тогочасного міста:

• На розі — продовольчий магазин, відомий як «Угловий». На початку ХХ століття тут знаходилася друкарня Єлі Заєзного. У 80-х роках будівлю розібрали як аварійну.

• Далі за ним — їдальня, яку в народі називали «Верхня столова». У 90-х її перебудували під бар «Оскар», а наприкінці 2000-х після повної реконструкції там певний час працював «Райффайзен Банк Аваль». Зараз у цій будівлі — магазин одягу.

• Двоповерховий будинок — колишня контора РАПО (Районного агропромислового об'єднання). На початку 2000-х споруду демонтували, звівши на її місці Районний центр зайнятості.

• Вдалині — будівля краєзнавчого музею, яка збереглася до наших днів.